Авторам публікацій

 

Наукометричні і реферативні бази даних, архіви

 

Інтернет - відкрита система і кожен може розмістити будь-які матеріали. Пошукові системи не здатні оцінити наукову значимість знайдених файлів, тому не варто довіряти пошук наукової літератури лише їм. Існують спеціалізовані пошукові системи, які здійснюють пошук лише на авторитетних науково орієнтованих сторінках (видавництва, університети, наукові інституції, репозитарії, бібліотеки  тощо): Google Scholar, Base, OAISTER та ін. І все ж пошук варто здіійснювати в спеціальних  базах  даних наукової інформації. Такі бази можуть бути повнотекстові, реферативні  та власне наукометричні. 

Web of Science  -  пошукова платформа, яка об'єднує реферативні бази даних публікацій у наукових журналах і патентів, у тому числі бази, що враховують взаємне цитування публікацій, що розроблялась і надавалась компанією Thomson Reuters з 3 жовтня 2016 Clarivate Analytics. Web of Science охоплює матеріали з природничих, технічних,  суспільних, гуманітарних наук і мистецтва. Платформа володіє вбудованими можливостями пошуку, аналізу та управління бібліографічною інформацією.

На платформі Web of Science розміщено кілька колекцій: основна це Core Collection, яка включає  три тематичні індекси наукових видань (SCIE, SSCI, AHCI), понад 12700 наукових видань з усього світу, в тому числі журналів відкритого доступу, з 2015 року в Core Collection додано мультидисциплінарний індекс ESCI (Emerging Sources Citation Index, в якому буде представлено 5000 журналів), також в Core Collection монографії і більше 110 000 матеріалів кращих конференцій. Архів сягає 1900 року,  журнали класифіковано по  251 піддисципліні.  Перевірити в яких базах індексується видання можна тут
Для українських наукових установ і ВНЗ доступ і передплата до платформи  Web of Science можлива через консорціум e-VERUM.

Scopus  Найбільша база абстрактів та посилань нараховує 57 млн записів, з більш ніж 21 000 рецензованих журналів, з яких 3,8 тис. відкритого доступу, більше 90 тис. книжок та 520 книжкових серій, 27 млн патентів з 5 патентних агенств, 6,8 млн матеріалів конференцій, що були  представлені на 83 тис. подій.  База створена в 2004 році компанією Elsevier  активно розширює власну колекцію, зокрема оголосила про поглиблення архіву до 1970 року. 

Google Академія  дозволяє   здійснювати пошук серед багатьох дисциплін та джерел, включаючи рецензовані статті, дисертації, книги, анотації та статті академічних видань, а також професійні асоціації, сховища попередніх варіантів робіт, вищі навчальні заклади та освітні організації, детальніше на офіційній сторінці    Офіційна інструкція від Google Академії зі створення і користування авторським профілем.

DOAJ Directory of Open Access Journals – міжнародний мультидисциплінарний каталог журналів відкритого доступу. Містить понад 10460 назв наукових журналів та метадані статей цих журналів. Каталог прагне охопити усі відкриті наукові журнали, що дотримуються загальних принципів якості наукових видань, сприяти їхньому поширенню, використанню та популяризації руху Відкритого доступу. DOAJ існує за рахунок спонсорської підтримки і не залежить від жодних державних, чи приватних організацій. Будь-який відкритий рецензований журнал може бути доданий до каталогу за умови відповідності критеріям DOAJ.

Index Copernicus Index Copernicus International  - це міжнародна спеціалізована платформа для поширення наукових досягнень на ряду із підтримкою національної та інтернаціональної співпраці між науковцями, видавцями наукових журналів та науковими спільнотами.

База даних наукових видань  - IC Journal Master List – містить більше ніж 7000 журналів з усього світу, включаючи близько 700 з Польщі. Журнали, що реєструються, мають позитивну оцінку за багатьма параметрами та передбачають високу якість представлення наукової інформації. Проте, при розрахунку ICV (Index Coperniceu Value) не використовується кількість цитувань публікацій. І селективності відбору та процедури виключення видань  немає.

elibrary.ru створена в 1999 році за ініціативою російського фонду фундаментальних досліджень.для забезпечення доступу російських вчених до провідних іноземних видань. З 2005 року працює з російськомовними журналами і на сьогодні є найбільшою електронною бібліотекою кириличних видань. За передплатою доступні повні тексти 4000 іноземних журналів, 3900 російських видань, реферати майже 20 000 журналів, опис 1,5 млн дисертацій. Більше 2800 російських видань у відкритому доступі

Російський індекс наукового цитування (РІНЦ)  стартував в 2005 році. "Основной целью запуска проекта была необходимость создания объективной системы оценки и анализа публикационной активности и цитируемости отечественных исследователей, организаций и изданий. Решение о создании национального индекса научного цитирования было обусловлено тем фактом, что лишь одна десятая от всех публикаций российских ученых попадает в международные базы данных научого цитирования, такие как Web of Science или Scopus. Кроме того многие направления российской науки (например, общественно-гуманитарные, технические) там вообще практически не представлены." (інформація з сайту організації


Правила оформлення рукопису

В різних журналах правила оформлення можуть відрізнятися, тому перш ніж писати статтю ознайомтеся з правилами на сайті видання!

Рекомендуємо використовувати програмне забезпечення так звані референс менеджери (reference manager), які не тільки відформатують літературу за певним стилем але можуть і оформити статтю за технічними вимогами журналу (якщо вам пощастило працювати в певних галузях науки). 


Списки літератури. Робота з референс менеджерами (Mendeley EndNote others)

Раніше єдиною метою посилання було - дати можливість читачеві знайти відповідне джерело. Для цього достатніми даними, звісно за умови точного наведення інформації, є назва видання, рік, том, номер першої сторінки. Але для зручності авторів часто вказували назву процитованої статті, щоб можна було оцінити чи варто шукати це джерело в бібліотеках

Кожний журнал обирає для себе зручний формат оформлення статей та списку літератури, беручи до уваги спеціалізацію журналу, традиції видання або накази міністерства. В більшості вказаний хоча б перший автор, назва статті, джерело, рік, том номер, сторінки.

Основні позиції в оформленні списку літератури:

  • автор-дата: в тексті вказується прізвище першого автора та рік видання (якщо кілька статей одного автора в один рік то додатково ідентифікуються a, b, c), а список літератури формується за алфавітним списком;
  • нумерований: в тексті посилання вказується порядковим номером в дужках, а список формується згідно нумерації в тексті;
  • примітки: номер примітки верхнім індексом, а самі посилання наводяться внизу кожної сторінки, додатково може бути список всіх використаних джерел, або літератури за темою в кінці розділу або статті.

 

Міжнародні стилі цитування та посилання в наукових роботах


Для оформлення списку використаних джерел, стиль яких дисертант тепер може обирати самостійно: або відповідно до Національного стандарту України ДСТУ 8302:2015, або один із 11 міжнародних стилів цитування (MLA style, APA-1,2, Chicago/Turabianstyle, Harvard style, ACS, AIP, IEEE, Vancouver, OSCOLA, APS, Springer MathPhys Style).


Для організації власної бібліотеки наукової літератури за певною тематикою користуються референс менеджерами: Bibus, JabRef, Papers, Paperpile, ReadCube, Referencer, Zotero, Mendeley тощо. У кожного РМ є певні переваги і недоліки, деякі з цих програм - платні. Тому часто науковці користуються кількома продуктами одночасно або з часом починають використовувати альтернативну програму.

 

Безкоштовний референс менеджер EndNote base, що дозволяє створити базу публікацій за темою дослідження і суттєво полегшує оформлення статей за форматом певного видання;

функція EndNote Match, яка значно скорочує час підбору видання для публікації;

Спільною рисою всіх РМ є можливість виконувати три основні функції:

  • збирати та зберігати інформацію;
  • організовувати її в зручний для користування спосіб;
  • виводити в потрібному на даний час форматі.

Збір інформації (метаданих) можливий  з сайтів бібліографічних баз даних, сайтів видань (імпорт), безпосередньо з pdf статті або вручну. Один раз додавши інформацію і перевіривши, що все розпізналося вірно, вам не потрібно буде щоразу перенабирати цитату, що зменшує вірогідність технічних помилок.

Організація бази цитат дозволяє не тільки розмістити посилання та повні тексти в певні групи та папки, але і додатково маркувати, наприклад, примітками певні частини публікації, щоб їх було зручно знаходити.


Експортування інформації можна розділити на три основні напрямки:

  • обмін з іншими аналогічними програмними продуктами, що вкрай важливо, якщо ви змінюєте програмне забезпечення;
  • поширення інформації серед колег і можливість спільної роботи над публікацією;
  • оформлення статті та списку літератури за форматом певного видання (і можливість легкого переформовування в інший формат). Останнє зможуть оцінити науковці, яким доводилося хоч раз в ручну переоформлювати статтю в інший журнал, що дотримується іншого формату оформлення.


Загальна схема роботи така:

  • знайшовши літературу за своєю тематикою ви додаєте інформацію про неї в референс менеджер (одним з вказаних вище способів) і маєте можливість додати примітки або посилання на повний текст, або прописати в якому місці зберігається повний текст;
  • при написанні наукової роботи в текстовому редакторі, використовуючи РМ, розміщаєте посилання по тексту статті , обираєте з запропонованих стилів формат необхідного журналу і програма форматує і посилання всередині статті і список літератури за вказаним форматом. За необхідності переформатування в інший формат - обираєте необхідний стиль в меню референс менеджера (як правило інтегрована панель в текстовий редактор), РМ зробить все за вас.

Почніть користуватися референс менеджером і з часом ви збережете багато власного часу!


Авторське право. Коли і як можна використовувати частини «чужих робіт» (рисунки, таблиці). Плагіат

Закон України Про авторське право і суміжні права

Плагіат

Авторське право у цифровому середовищі, правові засади відкритого доступу, препринти і постпринти.


Менеджмент авторського права у цифровому середовищі

У цифровому середовищі науковці повинні бути активнішими в менеджменті авторського права. Слід пам'ятати, що авторське право наступає автоматично і його не потрібно реєструвати.

І зовсім не обов'язково передавати майнові права на статтю видавцеві. Адже така передача прав звузить ваше подальше використання статті.

І відтоді не ви, а видавець (правовласник) контролюватиме подальше використання вашої статті.

Ліпше скористатися такою можливістю:

  • автор залишає за собою потрібні йому права — наприклад, використовувати і допрацьовувати статтю без обмежень, надавати доступ до неї (наприклад, через репозитарії відкритого доступу); 
  • видавець отримує невиключне право на видання і поширення статті і її комерційне використання, стає журналом першої публікації статті і здобуває право зміни формату, включення у збірки і бази даних.


Правові засади відкритого доступу

Відкритий доступ надається лише за згодою правовласника, або після завершення дії авторського права.

Один із найпростіших, найефективніших і найпоширеніших способів надання відкритого доступу — це використання ліцензій Creative Commons (ліцензії Creative Commons в Україні: http://creativecommons.org.ua). Але можна також використовувати і інші ліцензії відкритого контенту, або створювати свої власні ліцензії на використання творів (хоча, звісно, не варто робити цього без попередньої консультації з юристами).

На що дають згоду правовласники, коли вони погоджуються на відкритий доступ? Зазвичай, вони заздалегідь погоджуються на необмежене читання, завантаження, копіювання, обмін, зберігання, друк, пошук, створення посилань і перегляд повного тексту їхніх робіт. Більшість авторів прагнуть зберегти за собою право блокувати поширення спотворених копій робіт чи копій робіт без посилань на авторство. Деякі прагнуть заборонити комерційне використання робіт. Насамперед, такі умови стають на заваді плагіату, спотворенню і, інколи, комерційному використанню, але дозволяють будь-яке використання з науковою і освітньою метою і використання технологій, які полегшують пошук потрібної інформації в тексті роботи (text and data mining).


Препринти і постпринти

Препринт – це авторська версія статті до рецензування і публікації, зазвичай, це версія, яку автор подає в журнал.

Постпринт – це версія статті, яка пройшла експертну оцінку. Інколи слід розрізняти два види постпринтів: (a) - ті, які пройшли експертну оцінку, але ще не редагувалися і (b) - ті, які пройшли експертну оцінку і редагування. Деякі журнали дозволяють авторам завантажувати в репозитарії відкритого доступу лише постпринти першого типу, але не другого.

Авторам не потрібен дозвіл на розміщення в репозитаріях відкритого доступу препринтів, адже вони є правовласниками. Якщо журнал відмовляється розглядати статтю, яка поширюється у формі препринта, це прояв політики вибіркового розгляду поданих документів з боку журнале, а не особливості законодавства про авторське право. (Деякі журнали дотримуються такої політики, яку називають Правило Інгельфінгера, хоча від неї, здається, вже поступово відходять, особливо в царинах, які не стосуються медицини.)

Якщо автор передає видавцеві майнові права на статтю, то потрібен дозвіл видавця на розміщення статті в репозитарії відкритого доступу. Більшість видавців (60%) дозволяють архівування постпринтів. Багато дозволяють після звернення автора про дозвіл і майже всі дозволяють, якщо існує обов'язкова вимога надання відкритого доступу з боку донора чи роботодавця автора. Але багато видавців висувають додаткові вимоги і часові обмеження – наприклад, період ембарго.

Подекуди використовують кольоровий код для класифікації політик журналів:

  • золотий (забезпечує миттєвий доступ до статей); 
  • зелений (дозволяє авторам розміщувати рукописи статей/постпиринти в репозитаріях відкритого доступу);
  • світло-зелений, або інколи жовтий (дозволяє, тобто не заперечує проти архівування авторами препринтів);
  • сірий, або інколи білий (жоден із вищеперерахованих).

Базу даних політик видавців щодо авторського права і самоархівування можна подивитися тут: Project SHERPA/RoMEO.

Але якщо автор зберігає за собою право на розміщення статті в репозитарії, дозвіл видавця не потрібен. Зробити це можна за допомогою author addenda, який модифікує стандартний контракт видавця на передачу прав. Деякі наукові фонди (наприклад, Wellcome Trust і NIH) вимагають, щоб автори зберігали за собою ключові авторські права при публікації статті. І деякі університети (наприклад, Harvard і MIT) вимагають, щоб їхні співробітники передавали університетам невиключне право надавати відкритий доступ до їхніх робіт.

Ліцензії Creative Commons українською мовою 


Рецензування

Рецензія являє собою критичний відгук, який містить аналіз, оцінку, критичний розбір, рекомендацію до друку  наукової статті фахівцем – ученим тієї ж галузі (або спорідненої), до якої належить наукова стаття.

Рецензія є документом, який передбачає коментування основних положень рецензованої статті, узагальнену аргументовану оцінку, висновки про значення аналізованої праці.

Об’єктом оцінювання є повнота, глибина, всебічність розкриття теми, новизна та актуальність поставлених завдань і проблем, коректність аргументації і системи доказів, достовірність результатів, переконливість висновків.

Процедуру рецензування проходять всі статті, які надійшли до редакційної колегії за винятком рецензій та повідомлень інформаційного характеру.

Для підвищення якості процесу рецензування наукової статті залучатюься незалежні експерти, які надають висновки у письмовому вигляді згідно форми рецензії, запропонованої редакцією.

Наукові статті проходять подвійне сліпе рецензування. Таке рецензування передбачає, що ні автор, ні рецензент не знають імен одне одного, все листування між автором і рецензентом ведеться через редакцію.

Стаття надсилається двом експертам, які надають письмовий звіт за результатами рецензування. Звіт рецензента носить рекомендаційний характер, остаточне рішення про публікацію статті приймає редакційна колегія. 


Що не можна робити (авто плагіат…)

Навіть якщо для захисту дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук необхідно 5 публікацій - це не дає права нарізати результати тонесенькими смужками і видавати їх одна за одною. Не можна публікувати ті самі дані в різних виданнях (бо таким чином ви стаєте автоплагіатором), тому необхідно дуже відповідально  ставитися до вибору видання, якому ви довірили свої результати. В першу чергу, орієнтуватися варто на профільність видання (оцініть гіпотетичний випадок: скільки б цитувань могла мати хороша робота з математики, навіть якщо б і була опублікована, в ботанічному журналі, скоріш за все - 0 , оскільки знайшли б її ботаніки, яким вона була б не за темою. Звісно хороша редколегія не приймає до розгляду і рецензування роботи не за профілем, але в більш реальних випадках орієнтуйтеся на ті видання, які переважно читають колеги з вашої галузі знань або замахніться на Nature чи Science).


Наукометричні показники: Імпакт фактор, індекс Гірша… де, як, навіщо розраховуються

Імпакт фактор запропонований Юджин Гарфілд  в 1975 році. Як кількісний інструмент для ранжування, оцінки журналів,  він показує скільки раз середньостатистична стаття в журналі в певному році була процитована. Розраховується для видання, що проіндексоване в Web of Science на певний рік. 

Формула розрахунку: відношення кількості цитувань отриманих в певному році статей, які опубліковані в двох попередніх роках, до кількості статей в цих двох роках. Все розраховується за даними WoS (Core Collection) і лише для двох колекцій з WoS (Core Collection) SCIE та SSCI .

 

1. Якщо журнал не індексується WoS (Core Collection) то він НЕ МАЄ impact FactorTM  і  розраховувати такий показник можна лише вручну, зібравши цитування по всіх публікаціях, якщо маєте доступ в WoS. АЛЕ, оскільки формула розрахунку достатньо проста, то аналогічний показник (Cites per Doc. (2y) ) розраховує SCImago Journal & Country Rank, але використовуючи базу Scopus

  •  для AHCI Arts & Humanities Citation Index (колекція, яка також входить в WoS (Core Collection) - Impact FactorTM не розраховується.

2. Якщо журнал, в якому було процитовано статтю, не індексується WoS,  це цитування не буде зараховано.

Доступ до  Journal Citation Reports®  - щорічний список видань з імпакт факторами від Clarivate Analytics (колишня Thomson Reuters) - за передплатою.

  

 h-індекс (індекс Гірша) – наукометричний показник, запропонований у 2005 р. американським фізиком Хорхе Гіршем. h-індекс розраховують для оцінки продуктивності окремих науковців, наукових груп, установ, видань чи країн. Індекс Гірша дорівнює N, якщо є щонайменше N статей, кожна з яких була процитована щонайменше N разів, решта ж статей були процитовані не більше, ніж N разів. h-індекс розрахований за різними базами буде відрізнятися!!!

Source-Normalized Impact per Paper (SNIP) – показник, який намагається враховувати наукову галузь видання, відповідно швидкість і кількість цитувань, прийнятих у даній галузі. При підрахунку SNIP використовується показник «потенціал цитування», який враховує кількість цитувань журналів певної дисципліни і ступінь її охоплення наукометричною базою. 


Де і як повинен індексуватися автор (Scopus, ResearcherID, ORCID, Google Scholar, Researchgate)

Ви вже не новачок і опублікували кілька статей і тез. Вам необхідно щоб ці статті були відомі науковій спільноті. За певними оцінками в світі біля 6 млн науковців, тож конкуренція чимала. Можна сказати, що ви повинні рекламувати свої здобутки. Також, намагаючись отримати гранти на наукові дослідження, конференції, стажування або для переатестації окрім CV та списку публікацій, інколи необхідно вказати індекс Гірша або імпакт фактор. Що повинно бути у науковця завжди в актуальному стані. 

1. Профіль в Scopus. Профіль науковця базою Scopus створюється автоматично, орієнтуючись на написання прізвища, установи, тематику роботи тощо. Тому часто у однієї людини може існувати кілька профілів. Причини : зміна прізвища, варіанти транслітерації, помилки, перехід в іншу установу, робота на стику наук. Необхідно перевірити як ви представлені в Scopus (це можна зробити навіть не маючи передплати на цю базу ) і за необхідності поєднати свої профілі.  Інструкцію з презентацією можна знайти тут.  На сторінці автора наведені: інформація про автора, місце роботи, індекс Гірша, кількість документів, проіндексованих Scopus, кількість цитувань також за базою Scopus та перші 20 документів, які можна сортувати за датою або кількістю цитувань. Додатково може бути наведений номер ORCID. 

Для редагування авторського профіля вам необхідно мати електронну адресу, афільовану з Вашою установою. Об’єднаний профіль буде містити всі варіанти вашого прізвища, але це не гарантує, що для вашої нової статті не буде створено окремий профіль, тому через 3–4 тижні після публікації перевірте, чи додалась Ваша стаття до профілю. Якщо ні – виконайте поєднання вручну.

На даний час Scopus поглиблює архіви до 1970 року, тому, якщо маєте публікації раніше 1996 року, з часом перевірте, чи не з’явилися у вас додаткові профілі. 

2. ResearcherID.  Деякі журнали вимагають надати цей номер при подачі статті для подальшого коректного індексування автора. Безкоштовна надбудова від Thomson Reuters, що дозволяє автору зібрати свої публікації та оцінити їхню цитованість за базою Web Of Science (WoS), навіть якщо ці статті не були опубліковані в виданнях, що індексуються WoS.  Додати видання в профіль можливо або через EndNote або ORCID.  Інструкція по створенню профілю в наступному пункті.

3. ORCIDСтворена в 2012 році, відкрита база дозволяє науковцю представити всі свої здобутки і науковий шлях, а 16-значний номер ORCID, який є гіперпосиланням на  он-лайн CV науковця, все частіше необхідно вказувати при подачі заявок на грантове фінансування, статей тощо, для коректної ідентифікації вченого. Ви заповнюєте ключові пункти, експорт статей можливий і з Scopus  і  ResearcherID (WoS). Створення облікового запису, доповнення інформації та обмін даними з Scopus ResearcherID показано тут  Детальніша інформація для науковцівдля видавців і для наукових фондів.

4. Google Академія  Google Scholar "дозволяє легко здійснювати розширений пошук академічної літератури. З одного місця можна здійснювати пошук серед багатьох дисциплін та джерел, включаючи рецензовані статті, дисертації, книги, анотації та статті академічних видань, а також професійні асоціації, сховища попередніх варіантів робіт, вищі навчальні заклади та освітні організації. Google Академія дозволяє знайти дослідження, яке найбільш відповідає вашому запиту, серед великої кількості академічних дослідницьких робіт" (інформація з сайту Google Академії).   Необхідно зауважити, що точного переліку, що проіндексувала Google Академія, не існує, але деякі впливові видавництва поки не дали дозвіл на розміщення їх видань, тож ця база також не є всеохоплюючою.   Інструкція зі створення профіля науковця в Google Scholar . 

Щодо коректності цифр цитування, які наводить  Google Академія, необхідно зважати:

  • враховують посилання з будь яких джерел, в тому числі зі  ЗМІ і державних документів (приклад: закон цитується в наступних законних та підзаконних актах, ЗМІ  тощо. Google автоматично додає даний документ до профіля міністра, який його підписав, також і документ і міністр отримують цитування, хоча далеко не завжди міністра можна вважати автором документа);
  • інколи одне посилання може бути зараховано до трьох разів, оскільки сайт видання, яке процитувало роботу містить резюме трьома мовами, але Google вважає, що це окремі видання і відповідно різні цитування, або робота в різних виданнях цитувалася двома мовами (наші журнали друкують резюме трьома мовами, тож автори мають можливість для маневрувань),  тощо.

 Оскільки реєстрація в Google Scholar нескладна і інколи деякі науковці можуть шукати потенційного колаборатора саме в даній базі, все ж варто створити і цей профіль. Якщо у вас вже є gmail, то фактично необхідно лише перевірити чи все зібрав Google (додати/викреслити окремі публікації), додати назву і електронну пошту установи, де працюєте і зробити профіль відкритим громадськості. 

5. Researchgate - соціальна мережа науковців, заснована в 2008 році двома лікарями та IT-спеціалістом, є платформою для зручного пошуку колег та роботи, презентування власних здобутків, з можливістю отримання експертних оцінок, обміну науковою інформацією, поширенню знань і досвіду. На сьогодні мережа об'єднує більше 8 млн науковців. Для реєстрації необхідна електронна пошта установи, в якій Ви працюєте, для підтвердження установи, згодом її можна замінити на зручний Вам мейл. Створивши профіль, заповніть інформацію про власні здобутки, в т.ч. навчання, стажування, отримані гранти, опубліковані праці,  зверніть увагу, що деякі журнали не дозволяють викладати повний текст статті у відкритому доступі, в такому випадку наведіть резюме статті, а науковці, яких зацікавить дана публікація, мають можливість надіслати вам запит на повний текст, який ви зможете надіслати ім не порушуючи вимог видання.

Нещодавно було змінено інтерфейс програми, проте підводні камені даної процедури все ще актуальні, продивіться уважно презентаціюМаєте можливість додавати не лише статті, тези, монографії та глави книг, але і додаткові матеріали до них та презентації конференцій, а також можливість безкоштовно додати doi до таких публікацій.

При додаванні статті є можливість представити додаткові матеріали, які не увійшли до публікації.

В Researchgate є можливість автоматично створити Ваше CV з наведених даних. 


Захист дисертацій, документи, законодавчі норми

 

Нові вимоги до оформлення дисертацій

Перелік галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти

Зміни до Перелік галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти

Таблиця відповідності Переліку напрямів, за якими здійснювалася підготовка фахівців у вищих навчальних закладах

Перелік наукових спеціальностей НАКАЗ 14.09.2011  № 1057

Перелік наукових фахових видань друкованих і електронних на сайті МОН з змінами від наказу МОН №241 від 09.03.2016 
Перелік українських видань у Scopus: нещодавно відібрано ще 5 видань, список буде оновлено, щойно офіціна інформація з'явиться на сайті Scopus

НАКАЗ 14.07.2015  № 758 "Про оприлюднення дисертацій та відгуків офіційних опонентів" Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 липня 2015 р. за № 885/27330

SCImago Journal & Country Rank http://www.scimagojr.com/  - портал, на якому можна безкоштовно продивитися наукометричні показники, розраховані за даними Scop.


За матеріалами usj.org.ua

 

Вверх