Рекомендації авторам публікацій

 

Пропонуємо деякі рекомендації і критерії вибору журналу для публікації

 

НАВІЩО ПУБЛІКУВАТИСЯ?

 

1. Наукове спілкування

Опубліковані наукові статті про результати і результати дослідницької діяльності є науковими засобами комунікації в усьому світі. Відповідно, результати опублікованих статей:

  • обговорюються і перевіряються;
  • підтверджуються або відхиляються;
  • використовуються при плануванні досліджень іншими науковцями.


2. Продуктивність і вплив науковця.

Публікуючи статті, науковці визначають і підтримують свій h-індекс. H-index - це показник, що використовується для оцінки продуктивності та впливу науковців на основі кількості цитованих публікацій опублікованих статей.

H-index можна відстежувати через Scopus, Web of Science і Google Scholar.


3. Вимоги МОН України до опублікування результатів на здобуття вчених ступенів.


4. Університетське звання.

Дослідницька продуктивність університету відслідковується як один із показників, який використовується в переважній більшості міжнародних та національних рейтингових систем університету. Тому, як член університету, кожен науковець сприяє досягненню цілей, поставлених університетом.

 

КРИТЕРІЇ ВИБОРУ ЖУРНАЛУ

  

ДЕ ПУБЛІКУВАТИСЯ?

Перевірте:

  • чи індексується журнал в Web of Science, Scopus а також пошукайте в Довіднику журналів відкритого доступу (Directory of Open Access Journals (DOAJ));
  • чи тема вашої статті відповідає темі журналу;
  • що таке процедура експертної оцінки для журналу;
  • редакційна колегія;
  • хто є цільовою аудиторією журналу;
  • тип публікацій в журналі;
  • рейтинг журналу (Journal Citation Reports JCR, Web of Science або Scimago Journal Rank SJR, Scopus);
  • як цитуються статті в журналі;
  • доступні для авторів варіанти публікації;
  • ухвалення або відхилення журналу.

 

Як правило, всі ці види інформації повинні бути доступні на веб-сайті журналу.

 

ЯКІ БУВАЮТЬ ВАРІАНТИ ПУБЛІКАЦІЙ

Стандартний варіант

  • стаття надається видавцеві;
  • не маєш власного облікового запису автора;
  • доступ до статті оплачується;
  • маленька (обмежена) аудиторія.

 

Золотий відкритий доступ

  • стаття надається видавцеві;
  • журнал може бути гібридним або 100% відкритим доступом;
  • авторський збір, але не всі журнали відкритого доступу вимагають;
  • безкоштовний доступ до статті;
  • велика аудиторія.

 

Зелений відкритий доступ або самостійне архівування

Це третій з трьох варіантів публікації (Standard and Gold Open), доступних для дослідників.

  • препринти і відбитки публікацій представлені в відкриті джерела: інституційні сховища, багаторівневі університетські репозиторії, такі як: HathiTrustarXiv;
  • безкоштовна публікація і безкоштовний доступ;
  • відкритий для всіх.

 

ІНСТРУМЕНТИ ВИБОРУ ЖУРНАЛУ

Існує кілька інструментів для вибору журналу (використовуючи заголовок і реферат статті), доступні в Інтернеті:

Журнал Springer  

ANE (оцінювач імені автора журналу)

Селектор журналів кофакторів

Пошуковик Elsevier Journal

EndNot (Clarivate Analytics)

 

Однак перед відправкою рекомендується двічі перевірити всі дані в журналі.

 

ВИДАННЯ З ВІДКРИТИМ ДОСТУПОМ


Журнали відкритого доступу

 

Як перевірити журнал

Каталог журналів відкртого доступу (DOAJ)

DOAJ - це інтерактивний онлайн-каталог, який індексує і забезпечує доступ до високоякісних, відкритим, що рецензуються журналам.

 

Перевірте видавця

Відкрита асоціація видавців відкритого доступу

Асоціація публічних видавців відкритого доступу (OASPA) є торговельною асоціацією, створеною в 2008 році, щоб представляти інтереси видавців журналу Open Access (OA) у всьому світі з усіх наукових, технічних і наукових дисциплін. Ця місія буде здійснюватися шляхом обміну інформацією, встановлення стандартів, просування моделей, пропаганди, освіти та поширення інновацій.

 

Знайти репозитарії по всьому світу

OpenDOAR

Відкритий DOAR є авторитетним довідником академічних сховищ з відкритим доступом. (Кожен відкритий репозитарій DOAR відвідав персонал проекту, щоб перевірити інформацію, яка записана тут). Цей поглиблений підхід не грунтується на автоматичному аналізі і дає список репозитаріїв, контрольований якістю.

 

Реєстр сховищ відкритого доступу (ROAR)

ROAR проводиться в Університеті Саутгемптона, Великобританія, і це стало можливим завдяки фінансуванню з КНСО. ROAR є частиною мережі EPrints.org

 

Як перевірити, чи індексується журнал у Web of Science

Як перевірити, чи індексується журнал у Scopus

Рекомендовано:

1.    для пошуку використовувати ISSN журналу;

2.    не забувати що Web of Science - то платформа на якій декілька баз даних до Web of Science Core Collection (головної бази) входять чотири журнальні колекції (індекси):

  • Science Citation Index Expanded - природничі і технічні науки;
  • Social Sciences Citation Index - суспільні науки;
  • Arts & Humanities Citation Index – гуманітарні;
  • Emerging Sources Citation Index - мультидисциплінарний індекс (видання індексуються з випробувальним терміном);

3.    для видань що індексуються в перших двох індексах SCIE та SSCI розраховується імпакт фактор;

4.    існують видання які одночасно індексуються двома або трьома основними індексами (приклад додано) тому у деяких гуманітарних видань може бути імпакт фактор, проте він для суто гуманітарних журналів не розраховується, зважаючи на традиції цитувань в означеній царині наук.

 

ХИЖАЦЬКІ ВИДАВНИЦТВА

 

За допомогою механізму Open Access хижі видавці широко використовували свої послуги, пропонуючи авторам публікувати свої статті в журналах підробленого / прихованого Open Access, за які повинен платити автор.

 

Деякі поради про те, як уникнути таких журналів:

  • доступність веб-сайту, який є власником, перевірте через https://whois.net/;
  • ви можете знайти інформацію про видавця?;
  • перевірити редакційну колегію;
  • видавець продовжує розсилати спам або ви помітили нав'язливий маркетинг?;
  • чи можете ви знайти рекомендації для авторів?;
  • чи можете ви знайти інформацію про авторське право і процесі експертної оцінки?;
  • доступність авторського збору;
  • чи має журнал журнал ISSN (міжнародний стандартний серійний номер)? перевірте ISSN в ROAD *;
  • ви бачите фізичну адресу? Перевірити через Карти Google;
  • чи є журнал індексованих в DOAJ, Scopus або Web of Science?

 

* ROAD, довідник «Наукові ресурси відкритого доступу»  - це послуга, пропонована Міжнародним центром ISSN за підтримки Сектора комунікації та інформації ЮНЕСКО.

 

Створений в грудні 2013 року і  розроблений протягом 2014 роки (розширення охоплення, додаткові функції ...). , ROAD надає безкоштовний доступ до цих бібліографічних записів ISSN, які описують наукові ресурси у відкритому доступі: журнали, монографічні серії, матеріали конференцій, академічні репозиторії і наукові блоги. Ці записи, створені мережею ISSN (89 національних центрів по всьому світу + Міжнародний центр), збагачуються інформацією, отриманою з баз даних індексування і абстрагування, довідників (DOAJ, Latindex, реєстру зберігачів) та показників журналів (Scopus).

 

Як публікуватися в міжнародних рецензованих виданнях (МОН України)

 

СВІТОВІ НАУКОМЕТРИЧНІ БАЗИ ДАНИХ

 

Інформація про авторитетні міжнародні наукометричні бази даних, списки журналів та як в них опублікуватися.

 

Інтернет - відкрита система і кожен може розмістити будь-які матеріали. Пошукові системи не здатні оцінити наукову значимість знайдених файлів, тому не варто довіряти пошук наукової літератури лише їм. Існують спеціалізовані пошукові системи, які здійснюють пошук лише на авторитетних науково орієнтованих сторінках (видавництва, університети, наукові інституції, репозитарії, бібліотеки  тощо): Google Scholar, Base, OAISTER та ін. І все ж пошук варто здіійснювати в спеціальних  базах  даних наукової інформації. Такі бази можуть бути повнотекстові, реферативні  та власне наукометричні. 


ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ РУКОПИСУ

 

Для кращого сприйняття матеріалу експериментальна стаття має бути структурована, містити розділи:

  1. Вступ
  2. Матеріали і Методи
  3. Результати
  4. Обговорення
  5. Список літератури 

Кожен з розділів має зрозумілу мету.

У вступі розкривається проблематика дослідження, її актуальність, співставлення з існуючими аналогами. Наукові журнали читають фахівці тому не варто розпочинати з визначення що таке ДНК, але перевірити щоб було зрозуміло Що, Чому, Навіщо ми досліджуємо варто. Використовуючи скорочення обовязково наведіть його розшифровку при першому згадуванні в тексті статті. 

Матеріали і методи.  Вкажіть об'єкт дослідження, методи і підходи які були використані. Якщо метод загальновизнаний достатньо дати посилання, якщо були якісь зміни вони повинні бути вказані. Науковець з іншої лабораторії повинен мати можливість відтворити ваш дослід. Окремими підпунктами має бути вказано дотримання біоетичних норм (для біомедичних робіт) та статистична обробка.

Результати і обговорення інколи подаються в одній секції інколи окремо. Описуючи результати не намагайтеся переказати розділ матеріали і методи. Наведіть отримані результати в логічній послідовності,  співставте з існуючими аналогами, запропонуйте узагальнення можливе використання.  Подбайте щоб весь ілюстративний матеріал добре сприймався, були підписані всі малюнки і інформація на малюнках. Не треба подавати один і той самий матеріал в кількох формах (таблиця, графік і діаграма - оберіть той варіант що більше підходить для саме цих даних.

Список літератури повинен складатися лише з тих джерел які ви прочитали. Не можна просто скопіювати список з іншої роботи, навіть якщо вона була за схожою тематикою.

 

СПИСКИ ЛІТЕРАТУРИ. РОБОТА З РЕФЕРЕНС МЕНЕДЖЕРАМИ

 

Раніше єдиною метою посилання було - дати можливість читачеві знайти відповідне джерело. Для цього достатніми даними, звісно за умови точного наведення інформації, є назва видання, рік, том, номер першої сторінки. Але для зручності авторів часто вказували назву процитованої статті, щоб можна було оцінити чи варто шукати це джерело в бібліотеках.

Кожний журнал обирає для себе зручний формат оформлення статей та списку літератури, беручи до уваги спеціалізацію журналу, традиції видання або накази міністерства. В більшості вказаний хоча б перший автор, назва статті, джерело, рік, том номер, сторінки.

Основні позиції в оформленні списку літератури:

  • автор-дата: в тексті вказується прізвище першого автора та рік видання (якщо кілька статей одного автора в один рік то додатково ідентифікуються a, b, c), а список літератури формується за алфавітним списком;
  • нумерований: в тексті посилання вказується порядковим номером в дужках, а список формується згідно нумерації в тексті;
  • примітки: номер примітки верхнім індексом, а самі посилання наводяться внизу кожної сторінки, додатково може бути список всіх використаних джерел, або літератури за темою в кінці розділу або статті.

Міжнародні стилі цитування та посилання в наукових роботах

Для оформлення списку використаних джерел, стиль яких дисертант тепер може обирати самостійно: або відповідно до Національного стандарту України ДСТУ 8302:2015, або один із 11 міжнародних стилів цитування (MLA style, APA-1,2, Chicago/Turabianstyle, Harvard style, ACS, AIP, IEEE, Vancouver, OSCOLA, APS, Springer MathPhys Style).

Для організації власної бібліотеки наукової літератури за певною тематикою користуються референс менеджерами: Bibus, JabRef, Papers, Paperpile, ReadCube, Referencer, Zotero, Mendeley тощо. У кожного РМ є певні переваги і недоліки, деякі з цих програм - платні. Тому часто науковці користуються кількома продуктами одночасно або з часом починають використовувати альтернативну програму.

 

Mendeley - безкоштовне програмне забезпечення для керування бібліографічною інформацією, яке дозволяє зберігати та переглядати дослідницькі праці у форматі PDF, та соціальна мережа для вчених.

Інструкція користування референт менеджером Mendeley (укр.)

Інструкція користування референт менеджером Mendeley (рос.)


Безкоштовний референс менеджер EndNote base, що дозволяє створити базу публікацій за темою дослідження і суттєво полегшує оформлення статей за форматом певного видання;

функція EndNote Match, яка значно скорочує час підбору видання для публікації;

Спільною рисою всіх РМ є можливість виконувати три основні функції:

  • збирати та зберігати інформацію;
  • організовувати її в зручний для користування спосіб;
  • виводити в потрібному на даний час форматі.

Збір інформації (метаданих) можливий  з сайтів бібліографічних баз даних, сайтів видань (імпорт), безпосередньо з pdf статті або вручну. Один раз додавши інформацію і перевіривши, що все розпізналося вірно, вам не потрібно буде щоразу перенабирати цитату, що зменшує вірогідність технічних помилок.

Організація бази цитат дозволяє не тільки розмістити посилання та повні тексти в певні групи та папки, але і додатково маркувати, наприклад, примітками певні частини публікації, щоб їх було зручно знаходити.

Експортування інформації можна розділити на три основні напрямки:

  • обмін з іншими аналогічними програмними продуктами, що вкрай важливо, якщо ви змінюєте програмне забезпечення;
  • поширення інформації серед колег і можливість спільної роботи над публікацією;
  • оформлення статті та списку літератури за форматом певного видання (і можливість легкого переформовування в інший формат). Останнє зможуть оцінити науковці, яким доводилося хоч раз в ручну переоформлювати статтю в інший журнал, що дотримується іншого формату оформлення.

Загальна схема роботи така:

  • знайшовши літературу за своєю тематикою ви додаєте інформацію про неї в референс менеджер (одним з вказаних вище способів) і маєте можливість додати примітки або посилання на повний текст, або прописати в якому місці зберігається повний текст;
  • при написанні наукової роботи в текстовому редакторі, використовуючи РМ, розміщаєте посилання по тексту статті , обираєте з запропонованих стилів формат необхідного журналу і програма форматує і посилання всередині статті і список літератури за вказаним форматом. За необхідності переформатування в інший формат - обираєте необхідний стиль в меню референс менеджера (як правило інтегрована панель в текстовий редактор), РМ зробить все за вас.

Почніть користуватися референс менеджером і з часом ви збережете багато власного часу!


АВТОРСЬКЕ ПРАВО. ПЛАГІАТ


Закон України Про авторське право і суміжні права

Академічна доброчесність

Авторське право у цифровому середовищі, правові засади відкритого доступу, препринти і постпринти.

Менеджмент авторського права у цифровому середовищі

У цифровому середовищі науковці повинні бути активнішими в менеджменті авторського права. Слід пам'ятати, що авторське право наступає автоматично і його не потрібно реєструвати.

І зовсім не обов'язково передавати майнові права на статтю видавцеві. Адже така передача прав звузить ваше подальше використання статті.

І відтоді не ви, а видавець (правовласник) контролюватиме подальше використання вашої статті.

Ліпше скористатися такою можливістю:

  • автор залишає за собою потрібні йому права — наприклад, використовувати і допрацьовувати статтю без обмежень, надавати доступ до неї (наприклад, через репозитарії відкритого доступу); 
  • видавець отримує невиключне право на видання і поширення статті і її комерційне використання, стає журналом першої публікації статті і здобуває право зміни формату, включення у збірки і бази даних.


Правові засади відкритого доступу

Відкритий доступ надається лише за згодою правовласника, або після завершення дії авторського права.

Один із найпростіших, найефективніших і найпоширеніших способів надання відкритого доступу — це використання ліцензій Creative Commons (ліцензії Creative Commons в Україні: http://creativecommons.org.ua). Але можна також використовувати і інші ліцензії відкритого контенту, або створювати свої власні ліцензії на використання творів (хоча, звісно, не варто робити цього без попередньої консультації з юристами).

На що дають згоду правовласники, коли вони погоджуються на відкритий доступ? Зазвичай, вони заздалегідь погоджуються на необмежене читання, завантаження, копіювання, обмін, зберігання, друк, пошук, створення посилань і перегляд повного тексту їхніх робіт. Більшість авторів прагнуть зберегти за собою право блокувати поширення спотворених копій робіт чи копій робіт без посилань на авторство. Деякі прагнуть заборонити комерційне використання робіт. Насамперед, такі умови стають на заваді плагіату, спотворенню і, інколи, комерційному використанню, але дозволяють будь-яке використання з науковою і освітньою метою і використання технологій, які полегшують пошук потрібної інформації в тексті роботи (text and data mining).


Препринти і постпринти

Препринт – це авторська версія статті до рецензування і публікації, зазвичай, це версія, яку автор подає в журнал.

Постпринт – це версія статті, яка пройшла експертну оцінку. Інколи слід розрізняти два види постпринтів: (a) - ті, які пройшли експертну оцінку, але ще не редагувалися і (b) - ті, які пройшли експертну оцінку і редагування. Деякі журнали дозволяють авторам завантажувати в репозитарії відкритого доступу лише постпринти першого типу, але не другого.

Авторам не потрібен дозвіл на розміщення в репозитаріях відкритого доступу препринтів, адже вони є правовласниками. Якщо журнал відмовляється розглядати статтю, яка поширюється у формі препринта, це прояв політики вибіркового розгляду поданих документів з боку журнале, а не особливості законодавства про авторське право. (Деякі журнали дотримуються такої політики, яку називають Правило Інгельфінгера, хоча від неї, здається, вже поступово відходять, особливо в царинах, які не стосуються медицини.)

Якщо автор передає видавцеві майнові права на статтю, то потрібен дозвіл видавця на розміщення статті в репозитарії відкритого доступу. Більшість видавців (60%) дозволяють архівування постпринтів. Багато дозволяють після звернення автора про дозвіл і майже всі дозволяють, якщо існує обов'язкова вимога надання відкритого доступу з боку донора чи роботодавця автора. Але багато видавців висувають додаткові вимоги і часові обмеження – наприклад, період ембарго.

Подекуди використовують кольоровий код для класифікації політик журналів:

  • золотий (забезпечує миттєвий доступ до статей); 
  • зелений (дозволяє авторам розміщувати рукописи статей/постпиринти в репозитаріях відкритого доступу);
  • світло-зелений, або інколи жовтий (дозволяє, тобто не заперечує проти архівування авторами препринтів);
  • сірий, або інколи білий (жоден із вищеперерахованих).

Базу даних політик видавців щодо авторського права і самоархівування можна подивитися тут: Project SHERPA/RoMEO.

Але якщо автор зберігає за собою право на розміщення статті в репозитарії, дозвіл видавця не потрібен. Зробити це можна за допомогою author addenda, який модифікує стандартний контракт видавця на передачу прав. Деякі наукові фонди (наприклад, Wellcome Trust і NIH) вимагають, щоб автори зберігали за собою ключові авторські права при публікації статті. І деякі університети (наприклад, Harvard і MIT) вимагають, щоб їхні співробітники передавали університетам невиключне право надавати відкритий доступ до їхніх робіт.

Ліцензії Creative Commons українською мовою 


Рецензування

Рецензія являє собою критичний відгук, який містить аналіз, оцінку, критичний розбір, рекомендацію до друку  наукової статті фахівцем – ученим тієї ж галузі (або спорідненої), до якої належить наукова стаття.

Рецензія є документом, який передбачає коментування основних положень рецензованої статті, узагальнену аргументовану оцінку, висновки про значення аналізованої праці.

Об’єктом оцінювання є повнота, глибина, всебічність розкриття теми, новизна та актуальність поставлених завдань і проблем, коректність аргументації і системи доказів, достовірність результатів, переконливість висновків.

Процедуру рецензування проходять всі статті, які надійшли до редакційної колегії за винятком рецензій та повідомлень інформаційного характеру.

Для підвищення якості процесу рецензування наукової статті залучатюься незалежні експерти, які надають висновки у письмовому вигляді згідно форми рецензії, запропонованої редакцією.

Наукові статті проходять подвійне сліпе рецензування. Таке рецензування передбачає, що ні автор, ні рецензент не знають імен одне одного, все листування між автором і рецензентом ведеться через редакцію.

Стаття надсилається двом експертам, які надають письмовий звіт за результатами рецензування. Звіт рецензента носить рекомендаційний характер, остаточне рішення про публікацію статті приймає редакційна колегія. 


Що не можна робити (авто плагіат…)

Навіть якщо для захисту дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук необхідно 5 публікацій - це не дає права нарізати результати тонесенькими смужками і видавати їх одна за одною. Не можна публікувати ті самі дані в різних виданнях (бо таким чином ви стаєте автоплагіатором), тому необхідно дуже відповідально  ставитися до вибору видання, якому ви довірили свої результати. В першу чергу, орієнтуватися варто на профільність видання (оцініть гіпотетичний випадок: скільки б цитувань могла мати хороша робота з математики, навіть якщо б і була опублікована, в ботанічному журналі, скоріш за все - 0 , оскільки знайшли б її ботаніки, яким вона була б не за темою. Звісно хороша редколегія не приймає до розгляду і рецензування роботи не за профілем, але в більш реальних випадках орієнтуйтеся на ті видання, які переважно читають колеги з вашої галузі знань або замахніться на Nature чи Science).


НАУКОМЕТРИЧНІ ПОКАЗНИКИ


Імпакт фактор запропонований Юджин Гарфілд  в 1975 році. Як кількісний інструмент для ранжування, оцінки журналів,  він показує скільки раз середньостатистична стаття в журналі в певному році була процитована. Розраховується для видання, що проіндексоване в Web of Science на певний рік. 

Формула розрахунку: відношення кількості цитувань отриманих в певному році статей, які опубліковані в двох попередніх роках, до кількості статей в цих двох роках. Все розраховується за даними WoS (Core Collection) і лише для двох колекцій з WoS (Core Collection) SCIE та SSCI .

 

1. Якщо журнал не індексується WoS (Core Collection) то він НЕ МАЄ impact FactorTM  і  розраховувати такий показник можна лише вручну, зібравши цитування по всіх публікаціях, якщо маєте доступ в WoS. АЛЕ, оскільки формула розрахунку достатньо проста, то аналогічний показник (Cites per Doc. (2y) ) розраховує SCImago Journal & Country Rank, але використовуючи базу Scopus

  •  для AHCI Arts & Humanities Citation Index (колекція, яка також входить в WoS (Core Collection) - Impact FactorTM не розраховується.

2. Якщо журнал, в якому було процитовано статтю, не індексується WoS,  це цитування не буде зараховано.

Доступ до  Journal Citation Reports®  - щорічний список видань з імпакт факторами від Clarivate Analytics (колишня Thomson Reuters) - за передплатою.

  

h-індекс (індекс Гірша) – наукометричний показник впливовості науковця, колективу науковців, наукового закладу або наукового журналу, заснований на кількості публікацій та їх цитуваннях. h-індекс розраховують для оцінки продуктивності окремих науковців, наукових груп, установ, видань чи країн. Індекс Гірша дорівнює N, якщо є щонайменше N статей, кожна з яких була процитована щонайменше N разів, решта ж статей були процитовані не більше, ніж N разів. h-індекс розрахований за різними базами буде відрізнятися!!!

Source-Normalized Impact per Paper (SNIP) показник впливу джерела на статтю (Scopus), який намагається враховувати наукову галузь видання, відповідно швидкість і кількість цитувань, прийнятих у даній галузі. При підрахунку SNIP використовується показник «потенціал цитування», який враховує кількість цитувань журналів певної дисципліни і ступінь її охоплення наукометричною базою. 


ДЕ І ЯК ПОВИНЕН ІНДЕКСУВАТИСЯ АВТОР


Ви вже не новачок і опублікували кілька статей і тез. Вам необхідно щоб ці статті були відомі науковій спільноті. За певними оцінками в світі біля 6 млн науковців, тож конкуренція чимала. Можна сказати, що ви повинні рекламувати свої здобутки. Також, намагаючись отримати гранти на наукові дослідження, конференції, стажування або для переатестації окрім CV та списку публікацій, інколи необхідно вказати індекс Гірша або імпакт фактор. Що повинно бути у науковця завжди в актуальному стані. 

1. Профіль в Scopus. Профіль науковця базою Scopus створюється автоматично, орієнтуючись на написання прізвища, установи, тематику роботи тощо. Тому часто у однієї людини може існувати кілька профілів. Причини : зміна прізвища, варіанти транслітерації, помилки, перехід в іншу установу, робота на стику наук. Необхідно перевірити як ви представлені в Scopus (це можна зробити навіть не маючи передплати на цю базу ) і за необхідності поєднати свої профілі.  Інструкцію з презентацією можна знайти тут.  На сторінці автора наведені: інформація про автора, місце роботи, індекс Гірша, кількість документів, проіндексованих Scopus, кількість цитувань також за базою Scopus та перші 20 документів, які можна сортувати за датою або кількістю цитувань. Додатково може бути наведений номер ORCID. 

Для редагування авторського профіля вам необхідно мати електронну адресу, афільовану з Вашою установою. Об’єднаний профіль буде містити всі варіанти вашого прізвища, але це не гарантує, що для вашої нової статті не буде створено окремий профіль, тому через 3–4 тижні після публікації перевірте, чи додалась Ваша стаття до профілю. Якщо ні – виконайте поєднання вручну.

На даний час Scopus поглиблює архіви до 1970 року, тому, якщо маєте публікації раніше 1996 року, з часом перевірте, чи не з’явилися у вас додаткові профілі. 

2. ResearcherID.  Деякі журнали вимагають надати цей номер при подачі статті для подальшого коректного індексування автора. Безкоштовна надбудова від Thomson Reuters, що дозволяє автору зібрати свої публікації та оцінити їхню цитованість за базою Web Of Science (WoS), навіть якщо ці статті не були опубліковані в виданнях, що індексуються WoS.  Додати видання в профіль можливо або через EndNote або ORCID.  Інструкція по створенню профілю в наступному пункті.

3. ORCIDСтворена в 2012 році, відкрита база дозволяє науковцю представити всі свої здобутки і науковий шлях, а 16-значний номер ORCID, який є гіперпосиланням на  он-лайн CV науковця, все частіше необхідно вказувати при подачі заявок на грантове фінансування, статей тощо, для коректної ідентифікації вченого. Ви заповнюєте ключові пункти, експорт статей можливий і з Scopus  і  ResearcherID (WoS). Створення облікового запису, доповнення інформації та обмін даними з Scopus ResearcherID показано тут  Детальніша інформація для науковцівдля видавців і для наукових фондів.

4. Google Академія  Google Scholar "дозволяє легко здійснювати розширений пошук академічної літератури. З одного місця можна здійснювати пошук серед багатьох дисциплін та джерел, включаючи рецензовані статті, дисертації, книги, анотації та статті академічних видань, а також професійні асоціації, сховища попередніх варіантів робіт, вищі навчальні заклади та освітні організації. Google Академія дозволяє знайти дослідження, яке найбільш відповідає вашому запиту, серед великої кількості академічних дослідницьких робіт" (інформація з сайту Google Академії).   Необхідно зауважити, що точного переліку, що проіндексувала Google Академія, не існує, але деякі впливові видавництва поки не дали дозвіл на розміщення їх видань, тож ця база також не є всеохоплюючою.   Інструкція зі створення профіля науковця в Google Scholar . 

Щодо коректності цифр цитування, які наводить  Google Академія, необхідно зважати:

  • враховують посилання з будь яких джерел, в тому числі зі  ЗМІ і державних документів (приклад: закон цитується в наступних законних та підзаконних актах, ЗМІ  тощо. Google автоматично додає даний документ до профіля міністра, який його підписав, також і документ і міністр отримують цитування, хоча далеко не завжди міністра можна вважати автором документа);
  • інколи одне посилання може бути зараховано до трьох разів, оскільки сайт видання, яке процитувало роботу містить резюме трьома мовами, але Google вважає, що це окремі видання і відповідно різні цитування, або робота в різних виданнях цитувалася двома мовами (наші журнали друкують резюме трьома мовами, тож автори мають можливість для маневрувань),  тощо.

 Оскільки реєстрація в Google Scholar нескладна і інколи деякі науковці можуть шукати потенційного колаборатора саме в даній базі, все ж варто створити і цей профіль. Якщо у вас вже є gmail, то фактично необхідно лише перевірити чи все зібрав Google (додати/викреслити окремі публікації), додати назву і електронну пошту установи, де працюєте і зробити профіль відкритим громадськості. 

5. Researchgate - соціальна мережа науковців, заснована в 2008 році двома лікарями та IT-спеціалістом, є платформою для зручного пошуку колег та роботи, презентування власних здобутків, з можливістю отримання експертних оцінок, обміну науковою інформацією, поширенню знань і досвіду. На сьогодні мережа об'єднує більше 8 млн науковців. Для реєстрації необхідна електронна пошта установи, в якій Ви працюєте, для підтвердження установи, згодом її можна замінити на зручний Вам мейл. Створивши профіль, заповніть інформацію про власні здобутки, в т.ч. навчання, стажування, отримані гранти, опубліковані праці,  зверніть увагу, що деякі журнали не дозволяють викладати повний текст статті у відкритому доступі, в такому випадку наведіть резюме статті, а науковці, яких зацікавить дана публікація, мають можливість надіслати вам запит на повний текст, який ви зможете надіслати ім не порушуючи вимог видання.

Нещодавно було змінено інтерфейс програми, проте підводні камені даної процедури все ще актуальні, продивіться уважно презентаціюМаєте можливість додавати не лише статті, тези, монографії та глави книг, але і додаткові матеріали до них та презентації конференцій, а також можливість безкоштовно додати doi до таких публікацій.

При додаванні статті є можливість представити додаткові матеріали, які не увійшли до публікації.

В Researchgate є можливість автоматично створити Ваше CV з наведених даних. 


ЗАХИСТ ДИСЕРТАЦІЇ

 

Нові вимоги до оформлення дисертацій

Перелік галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти

Таблиця відповідності Переліку наукових спеціальностей (Перелік 2011) та Переліку галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах (Перелік 2015) (Наказ МОН України № 1151)

Перелік наукових спеціальностей (Наказ 14.09.2011  № 1057)

Перелік наукових фахових видань (сайт МОН)

Про оприлюднення дисертацій та відгуків офіційних опонентів (Наказ 14.07.2015  № 758)

Українські журнали у Scopus (список постійно оновлюється)

Українські журнали в Scopus і Web of Science

SCImago Journal & Country Rank http://www.scimagojr.com/  - портал, на якому можна безкоштовно продивитися наукометричні показники, розраховані за даними Scop.


За матеріалами usj.org.ua

 

Вверх