«Мне подменили жизнь»

По батькові вона була українкою, хоч стала російською поетесою з татарським літературним псевдонімом. На долю Анни Ахматової у російській літературі випала особлива місія. Вустами Ахматової заговорила, розправивши могутні крила, російська жіноча поезія. Видатні сучасниці поетеси зазначали, що у своїй творчості вона дала "цілу книгу жіночій душі", висловила головні її суперечності, "яким стільки років не було виходу..."

Друга заслуга цієї поетеси полягала в тому, що, пройшовши через усі катаклізми російської історії перших двох третин XX ст. - дві світові війни, революції, страшні ексцеси радянської влади від часів її встановлення до хрущовської "відлиги", - переживши загибель блискучого покоління творчої інтелігенції "Срібної доби", Ахматова завершила цілу епоху російської культури, стала хранителькою її найкращих традицій і передала трагічний досвід свого покоління поетам 60-80-х років. Вона була одним із тих майстрів слова, які не дали бур'янові соцреалістичної літератури заполонити ниву російської словесності. Значна частина її творчості присвячена Україні. Зокрема — це поетичний цикл «Київський зошит», збірка «Вечір». У 1958 році А. Ахматова переклала на російську мову збірку поезій Івана Франка «Зів'яле листя».

До 125-ї річниці від дня народження російської поетеси, яке випадає на 23 червня, у читальній залі відділу СГЛ НТБ (кім.403, ГНК) працює книжкова виставка «Я научилась просто, мудро жить…». Запрошуємо на перегляд.