Густав Брілінг – історик, етнограф, краєзнавець
Людське безсмертя з роду і до роду
Увись росте з коріння родоводу.
І тільки той, у кого серце чуле,
Хто вміє берегти своє минуле
І вміє шанувать своє сучасне,
Лиш той майбутнє вивершить прекрасне
Леся Українка
Шановне товариство! Бібліотека продовжує знайомити вас з видатними особистостями, чиїми іменами названо вулиці та провулки нашого міста. Сьогодні наша розповідь про Густава Вольдемаровича Брілінга – історика, етнографа, краєзнавця, члена Подільського губернського комітету охорони пам'яток мистецтва, старовини та природи, автора спогадів та свідчень про комуністичний Голодомор 1932–1933.
Ім'я Густава Брілінга справедливо асоціюється з появою першого у Вінниці музею, ініціатором створення та директором якого він був і присвятив цій справі майже 20 років. 
Густав Брілінг втілював у життя та популяризував ідеї збереження й охорони історико-культурної спадщини. У найбільш нестабільний (1919–20 рр.) період узяв на себе відповідальність за збереження народних скарбів, яким постійно загрожували розграбування та реквізиції. Він доклав багато зусиль для створення музейної колекції – об’їздив всі палаци, панські маєтки, храми та синагоги Поділля, збираючи експонати для музею.
У роки репресій тоталітарного більшовицького режиму Густав Брілінг зазнав жорстоких випробувань.
«Я писав в мемуарах своїх, що преса не завжди правильно освітлює дійсність, нічого не писала про труднощі, які ми переживали в 1933 році. Я був тої думки, що економічна і фінансова політика наша була не зовсім вірною. Я рахував, що влада повинна турбуватись про те, щоб народ був одягнутий і обутий, а цього не було. Свої мемуари я писав для історії, а не для себе. Я вважав, що мої мемуари перейдуть до моїх внуків і правнуків і вони будуть знати, як я жив», – пояснював слідчим у 1940 році Густав Брілінг. У нього вилучили більше 1 тис. аркушів спогадів про особисте життя та створення музею.
Саме за ці мемуари Брілінга засудили до 4 років тюрми. Такий строк таборів суворого режиму вочевидь були надмірним вироком для 73-річного ученого. Під час етапування на північ Густав Бріллінг помер, де – невідомо. Його посмертно реабілітовано 28 серпня 1988 р. ухвалою Верховного Суду УРСР. Лише останніми роками зусиллями науковців його ім’я відвойоване у мороку свідомо-примусового забуття.
Про життя та діяльність Густава Брілінга, про історію створення Вінницького краєзнавчого музею читайте в нашій віртуальній бесіді «Густав Брілінг – історик, етнограф, краєзнавець», створену в рамках краєзнавчого проєкту «Вінниччина: історія, сьогодення, майбутнє» (Цикл «Імена, увічнені в вулицях Вінниці»).