Великий син Росії

«Я знак бессмертия себе воздвигнул

Превыше пирамид и крепче меди…» 

                                М.В. Ломоносов

Серед імен діячів культури і науки почесне місце займає ім’я Михайла Васильовича Ломоносова.  У своїй науковій діяльності Ломоносов був виразником передових тенденцій сучасної йому науки. Він зробив неоцінимий внесок майже в усі галузі знання: фізику, хімію, астрономію, приладобудування, геологію, географію, мовознавство та хімічне виробництво, був автором фундаментальних законів фізики і хімії, творцем наукових основ хімічної науки і нової галузі знань – фізичної хімії.  Михайло Васильович Ломоносов народився в листопаді 1711р. в сім’ї селянина-помора, в одному з віддалених куточків колишньої Архангельської губерні, в селі Денисівці, Куростровської волості.

Будучи дуже спостережливим, Ломоносов підмічав особливості життя і природи краю і побуту його жителів. Роз’їжджаючи з батьком, він знайомився з різними виробництвами. Це справило велике враження на нього, тому зрозумілий той інтерес до промисловості, який зберігся у Ломоносова на все життя. Грамоті Ломоносов навчився у свого односельця Івана Шубного. Особливо захоплювали його граматика Смотрицького і арифметика Магницького, де не тільки викладалися правила найпростіших обчислень, а й наводилися деякі відомості з фізики, геометрії, навігації, астрономії і т.д.

Читання таких книг збуджувало в ньому непереборне прагнення до знання. Це примусило його піти з рідного дому. Взимку 1730 року він вступає до московської Слов’яно-греко-латинської академії. В 1735 році, як одного з кращих студентів, Ломоносова направили до Петербургу для вступу до Академічного університету, а 1736 році був відправлений до Німеччину для вивчення хімії та металургії. 

Там він засвоїв необхідні математичні відомості, філософію, логіку, фізичні науки, а також металургію - починаючи з рудної справи і кінчаючи обробітком металів і пробірною справою. Знав він і скляне виробництво, мореходну справу, астрономію, географію. В січні 1742року Ломоносов був призначений ад’юнктом Академії, в 1745році  професором хімії. А в 1748 роцівін добився будівництва хімічноїлабораторії при Академії наук.

В цей період він перекладає на російську мову курс фізики свого вчителя Вольфа під назвою «Вольфианской экспериментальной физики».

Наукову діяльність Ломоносова можна схематично поділити на три періоди: до будівництва хімічної лабораторії він був присвячений теоретичним дослідженням в галузі фізики і хімії, другий період - час від збудування хімічної лабораторії до 1757 р.. В ці роки Ломоносов займався розв’язанням різних питань теоретичної і експериментальної хімії. І третій період – це період з 1757р. до смерті Ломоносова. Протягом  цього часу Ломоносов, крім загальних занять, приділяє багато часу роботам в галузі різних прикладних наук і адміністративній діяльності. 

Виявляючи турботу про поширення освіти в Росії Ломоносов наполягав на створенні університету європейського типу, доступного всім верствам населення. І в 1755 році по його проекту був створений Московський університет, який тепер носить ім’я М. В. Ломоносова.

Протягом багатьох років Ломоносов розробляв технологію утворення кольорового скла на фабриці. Кольорове скло використовувалось для створення мозаїк, в розвиток мистецтва котрих він вніс істотний внесок. Мозаїчні праці Ломоносова були високо оцінені російською Академією художеств. Найвідомішим твором Ломоносова як художника є монументальна мозаїка «Полтавська баталія».

В 1758 р. Ломоносов був призначений керівником Географічного департаменту Академії наук. Основним завданням Географічного департаменту було складання «Атласу Російського». Ломоносов розробив план отримання як фізико-географічних, так і економіко-географічних даних для складання «Атласу».

Справжнім перетворювачем виступив Ломоносов в літературно-художній творчості. Новаторство Ломоносова, як поета ґрунтувалося на традиціях російської культури, російської народної творчості. Важливу роль зіграв Ломоносов і в розробці таких поетичних жанрів, як ода, послання, ідилія, епіграма та інш. Теоретичним обґрунтуванням поетичної практики Ломоносова були  його фундаментальні філологічні праці. В російській мові він бачив «природное изобилие, красоту и силу…», і вважав, що вона не поступається жодній з європейських мов. В 1755 році була опублікована перша наукова граматика російської мови «Российская грамматика».

Михайло Васильович Ломоносов і три століття потому вражає уяву своєю незвичайністю. Він тільки затвердився як видатний науковий і державний діяч, але, на жаль, занадто рано пішов з життя в 1765 році коли йому виповнилось п’ятдесят чотири роки. М. В. Ломоносов був похований на кладовищі Олександро-Невського монастиря. Вчений-енциклопедист і поет, він зробив величезний внесок практично в усі розділи вітчизняної і світової науки – фізику, хімію, астрономію і астрофізику, геологію і геофізику, в поезію, історію, педагогіку, драматургію, техніку, технологію, образотворче мистецтво. А наукова творчість та життевий шлях стали  предметом досліджень багатьох  вчених.

Ломоносов мав постійну тягу до науки, вірив у істину та факти, які дозволяли просувати науку далі.

Творча та наукова неосяжність Ломоносова була прикладом для всіх хто ставав на шлях пізнання, на шлях служіння народу, державі і людству.

М.В. Ломоносов - життя, наукова та творча діяльність