Архітектурні візерунки древніх П’ятничан і не тільки...

Ти у мене у серці не гостя.

Хто   у   мене   тебе   одбере?

Я люблю твоє тихе Замостя й

закосичене   місто

Старе, п’ятничанські над Бугом заплави,

серце б’ється од них веселіш… 

Як Богунії сонце яскраве, на майдані козацької

слави ти дитям України стоїш.

Михайло Каменюк

В рамках краєзнавчого проекту університетської бібліотеки «Вінниччина: історія, сьогодення, майбутнє» ми хочемо розказати про П’ятничани – один з мальовничих куточків Вінниці. Люди почали селитися на цих благословенних землях ще в прадавні часи неоліту, а за версією краєзнавця В. Барабанцева, вже у ХІ ст. тут було поселення з гарною назвою Ситниця.

Відомий польський історик Роман Афтаназі писав: «П’ятничани розташовані у гирлі річки Богу, на так званому Кучманському шляху... Раніше це була слобода, де від татарської бурі... місцеві жителі шукали притулку, тут було повно далеких підземель, печер, тунелів... Поселення та Вінниця були з’єднанні на землі і під землею... Фактично, два вінницькі замки та замок п’ятничанський складали одне ціле...»

В 1725 році П’ятничани дісталися польському графському роду Ґрохольських, з яким вони і будуть пов’язані протягом століть. Тут гостював останній король Польщі, а через кілька років після його відвідин – королева Сицилії. Бачили вони неодноразово й російських імператорів. В п’ятничанському маєтку Михайло Коцюбинський навчав графських дітей. Ґрохольські подарували Вінниці половину Центрального парку, збудували суперфосфатний завод, школу, Преображенський собор.

З нашої розповіді «Архітектурні візерунки древніх П’ятничан і не тільки...» ви дізнаєтесь ще багато інших фактів і легенд, пов’язаних з П’ятничанами й Вінницею.