Віртуальна бесіда «Євдокія Рачкевич. Жіноче обличчя нежіночої війни»

 На світі можна втратити багато…

Найбільша втрата – пам’ять поколінь.
Це для народу рівнозначно страті –
Минуле невіддільне, наче тінь.

                                     Данило Кулиняк

Кажуть, що у війни не жіноче обличчя. Так, жінка і війна – несумісні поняття, адже призначення жінки – дарувати життя, охороняти своє сімейне вогнище. Завжди, у всьому світі і в усі часи воювали, за деякими виключеннями, чоловіки. Жінки були сестрами милосердя, вірно чекали з бойовищ батьків, братів, чоловіків, синів. Але коли дітям, рідній землі загрожувала війна, коли Батьківщина була в небезпеці, жінки встали в ряди її захисників.  

Друга світова війна змінила правила, і навіть узаконила участь жінок в бойовищах. Всупереч світовій практиці, наші жінки воювали, і воювали вони гідно, і гинули теж гідно.

До 75-річчя великої Перемоги у Другій світовій війні бібліотекарі ВНТУ підготували оповідь, присвячену нашим краянкам, комісару знаменитого 46-го гвардійського Таманського Червонопрапорного ордена Суворова 3-го ступеня нічного бомбардувального авіаційного полку Євдокії Яківні Рачкевич та льотчиці Анні Висоцький «Євдокія Рачкевич. Жіноче обличчя нежіночої війни», яка є продовженням роботи над краєзнавчим проєктом «Вінниччина: історія, сьогодення, майбутнє».

Ще підлітком Євдокія Рачкевич проявила мужність в боротьбі з бандитами, вона – перша жінка в Радянському Союзі, яка закінчила Військово-Політичну Академію та ще й з відзнакою. З перших днів Другої світової війни Євдокія Яківна – на фронті, закінчила війну в Берліні.

Також ми розповімо про долі її підлеглих, яких вороги називали «нічними відьмами», а друзі – «небесними створіннями».

Вони пройшли крізь хуртовину ночі,   

Крізь воєн дим і попіл канонад,

Відважні, горді постаті жіночі

В страху не оглядалися назад.