Цікаві факти та бувальщини про Михайла Коцюбинського
 |
Його називали Сонцепоклонником і Соняхом, бо над усе любив сонце, квіти і дітей. Служив звичайним клерком у статистичному відділі Чернігівської управи, на роботу ходив з неодмінною квіткою у бутоньєрці. |
 |
«Гвоздики Коцюбинського». Так , цю квітку акліматизував в Україні Михайло Михайлович 1909 року. « Італійська гостя» напрочуд добре прижилася на українській землі. З Чернігова, де жив тоді письменник, вона розійшлася по всій Україні. |
 |
Був високоосвіченою людиною і читав дуже багато. Знав дев’ять мов – три слов’янські: українську, російську, польську; три романські: французьку, італійську, румунську; і три східні: татарську, турецьку та циганську… |
Стара відьма
 |
У Криворівні не могли не помітити, як Коцюбинський цікавиться селянським побутом. Один гуцул заходить до нього в неділю, чемно кланяється і питається: - А чи це правда, що ви хочете нас у книжках розписати? - Правда. - Не тільки людей, але і всяку нечисту силу? - І нечисту силу. -То я прийду до вас із своєю жінкою. Ви такої старої відьми ні в нас, ні в околиці не знайдете. |
Воли і коні
 |
У Криворівню, в Карпати, приїхали львівські дачники, щоб побачити Коцюбинського. Один із них почав висловлювати своє захоплення творчістю Коцюбинського: -А прекрасні ваші твори ми добре знаємо. Наприклад, «Хіба ревуть воли…». - Я не про воли, а про коні писав. - Не розумію. Коні ж не ревуть?.. - Ну, і що з того? Коні не винні. |
«Ось моя зброя»
 |
Улітку 1910 року Коцюбинський повертався з Капрі, де він жив разом із Горьким. Жандармерія дістала суворий наказ якнайпильніше перевірити речі М. Коцюбинського. Прикордонні чиновники брутально рилися в його валізі. На запитання: «А зброя у вас є?»— Михайло Михайлович відповів: «Так, є». Від несподіванки запанувала тиша. Потім зчинилася метушня: «Де зброя, де?»
На довгій паузі М. Коцюбинський з лукавою посмішкою показав на олівець, що виглядав з кишені його піджака, і сказав: «Ось моя зброя».
(З кн. «Цікаві бувальщини»). |