Наукова діяльність В. І. Вернадського

Десятиліттями, цілими століттями вивчатимуться
й поглиблюватимуться його геніальні ідеї,
а в працях його відкриватимуться нові сторінки –
джерело нових шукань…
А молодим поколінням він завжди буде учителем
в науці і яскравим прикладом плодотворно
прожитого життя.

Акад. Ферсман О. Є., учень В. Вернадського

Ім’я Володимира Вернадського широко відоме не лише в науковому середовищі. Геніальний учений, мислитель, філософ, політик, громадський діяч, талановитий організатор науки, він устиг зробити надзвичайно багато як для сучасників, так і для нащадків. Ми й сьогодні відкриваємо невідомі сторінки життя і наукової творчості видатного природознавця, переконуємось у достеменності його передбачень, що стали для людства пророцтвом і застереженням.

Велич В. І. Вернадського, його геніальність полягають в умінні поєднати теоретичні знання з їх практичним застосуванням. Спираючись на досягнення науки, вчений заздалегідь указував на майбутні зміни в природному і людському середовищі, пов’язані зі стрімким розвитком цивілізації. Він був не тільки видатним вченим-природознавцем, а й великим мислителем, теоретиком та істориком науки.

Науки та наукові концепції, що розробляв Вернадський, охоплюють біля 25 наукових напрямів, які можна розділити на дві групи:

- створені його власними зусиллями або за його активної участі (генетична мінералогія, радіогеологія, вчення про симетрію і дисиметрію, вчення про живу речовину, біогеохімія, концепція біосфери, вчення про ноосферу та ін..);

- у створенні яких він прямої участі не брав, проте в їхню розробку та розвиток зробив значний внесок (кристалографія, кристалофізика, кристалохімія, загальна геологія, географія, гідрогеологія, метеоретика, екологія тощо).

«Я впевнений в тому, що в основі геології лежить хімічний елемент – атом і що в навколишній природі – в біосфері – живі організми відіграють першочергову, можливо головну роль. Виходячи з цих ідей виникли в нас і геохімія і біогеохімія».

Отже, В. І. Вернадський заклав фундамент таких нових наук про Землю, як-от гідрогеологія, біогеохімія, космохімія, генетична мінералогія, радіогеологія. Одним із найбільш вагомих серед природничих наук є внесок ученого у розвиток геологічної галузі, мінералогії та кристалографії. Вернадський розглянув історію виникнення в земній корі важливих мінералів, визначив хімічний склад і фізико-хімічні умови утворення багатьох мінеральних видів.

«Геохімія – наука  двадцятого століття, – писав В. І. Вернадський. – Вона могла виникнути лише після появи сучасного наукового уявлення про атоми і хімічні елементи, але корені її сягають глибоко в минуле науки... Геохімія науково вивчає хімічні елементи, тобто атоми земної кори і наскільки можливо – всієї планети. Вона вивчає їх історію, їх розподіл і рух у просторі – часі, їх генетичне на нашій планеті співвідношення».

Серед творчого доробку Вернадського – питання про наукову регуляцію обміну речовин, наукова концепція про автотрофність людини, яке, до речі, ще не знайшло свого осмислення. Одним із перших він проаналізував структуру та властивості простору й часу, наголосив особливу їх роль у формуванні наукового світогляду й практичної діяльності людини.

Все життя працював В. Вернадський над проблемами радіогеології. Ще у 1911 році науковець зазирав на тридцять п’ять років у майбутнє, коли писав:

 «У явищах радіоактивності перед нами відкриваються джерела атомної енергії, що в мільйони разів перевищують всі ті джерела сил, які досі малювалися людській уяві. Із надією та острахом вдивляємося ми в нового спільника і захисника».

А в 1922 році за його  ініціативи у Петрограді було створено Радієвий інститут Російської академії наук (тепер – Радієвий інститут імені В. Г. Хлопіна. Саме Вернадського призначили директором установи, і цю посаду дослідник обіймав аж до 1939 року. У 1937 р. під його очільництвом  у Радієвому інституті було створено перший в Європі циклотрон.

Володимир Вернадський є автором терміна і нової науки – ядерної геології (радіогеології), відкритої ним у 1935 році, що вивчає закономірності, які відбуваються в природі ядерних перетворень, і їх прояв в геологічних процесах. Після його ініціативи на території СРСР почався пошук природних родовищ урану і радію.

 «Зараз можна і потрібно говорити про новостворену науку – радіологію, науку про радіоактивні властивості нашої планети, про те, що відбувається в ній, про їй властиві, особливо радіоактивні явища. Ця нова галузь знань перебуває у швидкому становленні і повинна зараз бути освоєна і продумана і теоретично і практично. Бо вона не тільки має для нас глибоке значення, оскільки зв'язує з новою фізикою і новою хімією – в  конкретній земній ситуації – науці про життя і про нас самих, але й тому, що вона дає в руки людини нові шляхи і нові форми оволодіння природою, нову силу».

Вернадського називають вченим-пророком, ідеї якого випередили час. Вершина його наукового пошуку – вчення про біосферу як цілісну природну систему, а також про ноосферу – вплив людського розуму на навколишній світ.

Сьогодні кожен новий прорив у медицині, науці, технологіях і будь-якій іншій сфері інтелектуальної діяльності повертає нас до вчення Вернадського саме про біосферу і концепції її переходу в ноосферу. Не випадково його монографію тільки в 1990-х роках чотири рази перевидавали в Європі та США. Його ідеї використовувалися при конструюванні закритих екосистем у космічних польотах та у грандіозному проєкті зі створення штучної біосфери у США, що свідчить про геніальну прозірливість ученого, актуальність його наукових передбачень та вчень і в наші дні. Сьогодні людство стоїть перед вибором, про який Володимир Іванович писав 100 років тому.

Величезна роль вчення про біосферу та її розвиток повною мірою почала виявлятись з другої половини XX ст. Цьому сприяв розвиток екології, в якій поняття біосфери було одним з головних. Вернадський розробив учення про біосферу як складну багатокомпонентну систему пов’язаних між собою великих біологічних комплексів та хімічних і геологічних процесів, що відбуваються на Землі.

Ідеї вченого про ноосферу, що являють собою велике філософське узагальнення, виникли на межі двох основних напрямів його наукової діяльності – біохімії та історії наук. Аналіз еволюції наукової думки і наукового світогляду, дослідження структури науки стали величезним вкладом в наукознавство. Перу Володимира Вернадського, крім наукових, належать і філософські твори. З часом джерело їх думки могутнішає, віддячує людству добром.

Володимир Вернадський – український вчений, якого порівнюють з Ньютоном і Ейнштейном [Електронний ресурс] // Герої України. – вебсайт. – Режим доступу : http://heroes.profi-forex.org/ua/vernadskij-volodimir-ivanovich. Дата перегляду:  1.03.23. – Назва з екрану.   

Матковський, Орест Володимир Вернадський – життя і наукова спадщина (до 150-річчя від народження) [Електронний ресурс] / О. Матковський // Вісник НТШ, число 50. – Режим доступу : https://ntsh.org/sites/default/files/v50-p28-52.pdf  Дата перегляду:  3.03.23. – Назва з екрану.   

Філософський світ ідей В. Вернадського [Електронний ресурс] // pidru4niki. – вебсайт. – Режим доступу : http://surl.li/fiihd Дата перегляду:  9.03.23. – Назва з екрану.