В. І. Вернадський і Україна

 

 

Рід Вернадських має глибокі українські корені. Його предок Верна під час визвольної війни українського народу 1648-1654 pp. виступав на боці козаків, діти служили в козацтві старшинами. Дворянство вислужив дід Василь, який відтоді став писатися Вернадським. У популярній біографії вченого Лев Гумілевський пише: «Володя вже підлітком почував себе українцем і залишився ним за своїми уподобаннями і симпатіями на все життя». А ось рядки з дитячих спогадів самого Вернадського: «У батьковій бібліотеці я знайшов окремі номери «Основи» та інші українські видання. Я добував українські книжки з-за кордону. Докладно розпитував батька про Шевченка, Куліша, Максимовича, Квітку-Основ’яненка, а також про Кирило-Мефодіївське братство, про Костомарова та інше.» Звичайно, все це мало вплив на формування світоглядних переконань допитливого й здібного хлопця.

З наукових джерел відомо, що молодий Вернадський був небайдужий до історії України. Зокрема, читав і польські книги про історію України, написав навіть статтю «Угорська Русь з 1848 p.». Читання творів українських письменників, знайомство з побутом українців мабуть і дали привід відгукнутися на циркуляр, який забороняв у Росії друкування українською мовою, такими словами: «Що це значить? Як це і для чого?»

З жовтня 1917 по березень 1921 року Володимир Іванович жив і працював тут, в Україні. І саме в цей період найяскравіше проявилася його подвижницька діяльність по створенню Української Академії наук. У листі до професора східних мов у Москві Агатангела Кримського Вернадський, запрошуючи вченого до організації Академії наук у Києві, зокрема пише: «…вважаю важливою цю установу і з точки зору українського відродження, і з точки зору загальнолюдської…» А потім все життя він пишався своєю участю в організації УАН.

Перед смертю вчений передав до Академії наук України свої спогади, в яких зазначав: «Я вірю у велике майбуття і України, й Української академії наук...»

В.Вернадський був і назавжди залишиться в історії людства не лише геніальним ученим, а й великим сином українського народу.

Вверх