БУНТІВНИЙ РОМАНТИК МИКОЛА ХВИЛЬОВИЙ

Невже я зайвий чоловік тому, що люблю безумно Україну?

М. Хвильовий

Микола Хвильовий (Микола Григорович Фітільов) (1893-1933) – культовий український письменник, який випередив свій час. Автор новел, оповідань, повістей і памфлетів. За своє недовге життя став однією з ключових та найтрагічніших фігур національної літератури, один з представників «Розстріляного відродження». Як людина, для деяких міг стати неоднозначним, але в історію увійшов як емоційний, прогресивний та високоінтелігентний інтелектуал. Митець, що усіляко підтримував та впроваджував україноцентризм, будував ідеологію національно-культурного відродження України й виступав за інтеграцію українського в європейську та світову культуру.

  Народився Микола Григорович Фітільов в селищі Тростянець на Слобожанщині у родині вчителів. Батько походив з дворянського роду і поводився часто зверхньо. Кажуть, Микола мав складні відносини з ним. Навчався у початковій школі в селі Колонтаєві, де вчителювала його мати, Єлизавета Іванівна (до заміжжя — Тарасенко), потім продовжив навчання в Охтирській чоловічій гімназії, яку був змушений залишити через участь у «так званому українському революційному гуртку», а згодом в Богодухівській гімназії, звідки був виключений за зв'язки з соціалістами під час революційних заворушень.

Микола Хвильовий брав участь у Першій світовій, потім Громадянській війні (1917-1921). У квітні 1919 року вступив до КП(б)У. Цього ж року одружився з учителькою Катериною Гащенко, вона йому народила доньку Іраїду, однак цей шлюб не був тривалим. На відміну від інших, Хвильовий постійно намагався вести духовні і творчі пошуки, поєднуючи цю ілюзію (можливо, навмисне) з національним відродженням рідного народу, що щиро захоплювало його і таки затягнуло до літературного гуртка, до літературного ремесла і мистецтва.  У Харкові Микола організував найпотужнішу літературну «сцену» свого часу під абревіатурою – ВАПЛІТЕ, що об'єднала найталановитіших митців Харкова, і не тільки (П. Тичина, Ю. Яновський, М. Куліш, М. Бажан, О. Довженко, М. Йогансен, О. Слісаренко, Ю. Смолич, Г. Епік, П. Панч та ін.). У статуті та програмі організації йшлося про те, що її члени обирають вільний розвиток усіх течій і стилів, підтримують талановитість і новаторство, високу професійну майстерність, дбають про престиж української літератури. Шлях, обраний ВАПЛІТЕ, суттєво відрізнявся від того, що його нав'язувала українському мистецтву тодішня більшовицька ідеологія, а тому організація відразу привернула до себе увагу партійного чиновництва. У ті репресивні роки кожен крок «вліво» чи «вправо» міг бути останнім. Доноси і серйозні обвинувачення повставали немов з повітря.

Центральною для Хвильового – полеміста та публіциста – була проблема історичного буття України, української культури. Заперечуючи москвофільські тенденції частини тогочасних літераторів, Хвильовий проголошував орієнтацію на Європу, на стилі та напрями європейського мистецтва: «Від російської літератури, від її стилів українська поезія мусить якомога швидше тікати. Поляки ніколи б не дали Міцкевича, коли б вони не покинули орієнтуватись на московське мистецтво. Річ у тім, що російська література тяжить над нами в віках як господар становища, який привчав нашу психіку до рабського наслідування... Наша орієнтація – на західноєвропейське мистецтво, на його стиль, на його прийоми». Основним завданням Миколи Хвильового було – витруїти рабський дух з свідомості українського народу, його вабили висока художня майстерність, розкутість у висловленні авторського «Я», а ще більше - плекання вольової, сильної людини фаустівського типу – риси, органічно притаманні світовій зарубіжній класиці, які могли б послужити благодатним взірцем для тогочасної літературної молоді.

У розпалі літературної дискусії з'являються і цикли памфлетів Миколи Хвильового «Камо грядеши», «Думки проти течії», «Апологети писаризму» та стаття «Україна чи Малоросія?», в яких розкривалася, глибоко аргументувалася суть проголошених ним гасел орієнтації на «психологічну Європу» і «геть від Москви». Дискусія, що починалась як літературна, переросла згодом у політичну. Чимало письменників після неї одержали ярлики ідеологічних ворогів, а найперше – Микола Хвильовий. Узимку 1928 р. він поїхав за кордон. У листі до секретаря ВАПЛІТЕ А. Любченка знаходимо такі рядки: «Сьогодні дощ нудний, такий у нас буває, туман ховає даль і Відень посірів. Але тепер ніхто мене вже не спитає: чому зійшлись кінці моїх нервових брів».

1933 рік став фатальним для митця. Письменник разом з Аркадієм Любченком побував на Полтавщині, де на власні очі бачив трагедію Голодомору – геноцид українського народу. Це стало сильним шоком для нього. З цієї подорожі він повернувся фізично й морально обезсиленим, повністю розбитим. В атмосфері шаленого цькування, передчуваючи наближення тотального терору, чітко усвідомивши той дурман, те «мрійництво», у якому перебував, він невдовзі після арешту свого приятеля-письменника Михайла Ялового, на знак протесту проти початку масових репресій української творчої інтелігенції, 13 травня 1933 року у Харкові, в будинку письменників «Слово», покінчив життя самогубством. Упродовж багатьох десятиліть твори Миколи Хвильового були вилучені з читацького вжитку, не передруковувалися, не згадувалися при радянській владі, а ім'я письменника, здавалося, було назавжди забороненим і забутим.

До 130-річчя з дня народження та 90-річчя з дня смерті відомого українського прозаїка, поета, публіциста Миколи Хвильового (М. Г. Фітільова – 1893-1933) в НТБ (кім 404) розгорнуто книжкову виставку – «Микола Хвильовий – поет Розстріляного Відродження». Книжкова виставка присвячена життю й творчості цій самовідданій, героїчній людині, яка усе своє життя присвятила Україні.

Запрошуємо до перегляду!

Документи виставки:

821.161.2.09(092)

К61

   Коломієць, Р. Микола Хвильовий [Текст] / Р. Коломієць. – Харків : Фоліо, 2020. – 120 с. – (Знамениті українці).

Кімн. 404

У2    

Х30

    Хвильовий, М. Санаторійна зона [Текст] : повісті, оповідання, роман / М. Хвильовий. – Харків : Основа, 2009. – 506 с.

Кімн. 404

У2

Х 30

    Хвильовий, М. Новели, оповідання, «Повість про санаторійну зону» [Текст] : етюд; Вальдшнепи: Роман. Поетичні твори. Памфлети / М. Хвильовий ; вступ. ст., упоряд. і прим. В. П. Агеевої; ред. тому М. Г. Жулинський. – Київ : Наук. думка, 1995. – Книга. – 816 с.

   До тому ввійшли кращі твори визначного письменника, дещо з раннньої поезії, кілька памфлетів, написаних у ході літературної дискусії 1925-1928 рр.

Кімн. 404

У2

Х 30

    Хвильовий, М. Україна чи Малоросія? [Текст] : памфлети / М. Хвильовий ; заг. ред. М. Г. Жулинського. – Київ : Смолоскип, 1993. – 290с.

Кімн. 404

У2

Х 30

    Хвильовий, М.  Вибрані твори [Текст] / М. Хвильовий. – Харків : Ранок, 2003. –  352 с.

Кімн. 404

У2

Х 30

    Хвильовий, М. Твори [Текст] : У 2 томах. Т.1 : Поєзія. Оповідання. Новели. Повісті / М. Хвильовий. – Київ : Дніпро, 1990. – 650 с.

Кімн. 404

У2

Х 30

    Хвильовий, М. Твори [Текст] : У 2 томах. Т.2 : Повість. Оповідання. Незакінчені твори. Нариси. Памфлети / М. Хвильовий. – Київ : Дніпро, 1990. – 925 с.

Кімн. 404