Василь Симоненко – Лицар правди і свободи

8 січня 1935 року народився Василь Симоненко — український поет і яскравий представник шістдесятників, які боролися за відновлення української культури, мови та ідентичності в умовах радянської цензури.

Симоненка називали «поетом без каменю за душею». Говорять, що його біографію треба вивчати як частину історії України.  «Найбільше люблю землю, людей, поезію і село Біївці, де мама подарувала мені життя», ‒ писав про себе Василь Андрійович. Йому судилося прожити всього 28 років, видати за життя єдину поетичну збірку та бути безкінечно цитованим уже поколінням своїх умовних правнуків.

Біографія Симоненка викресана кількома реченнями. Народився у крихітних Біївцях на Полтавщині, ріс із мамою і дідом, писарем у сільраді. Школу закінчував у сусідніх Тарандинцях, куди ходив пішки полями щодня 9 км. Навчався в Київському університеті. Після випуску молодого журналіста розподілили до Черкас. Спочатку працював у «Черкаській правді», потім у «Молоді Черкащини». Призначили заввідділом пропаганди й агітації — для керівництва це було як вбити два зайці одним пострілом: газетяр-поет міг не лише писати статті, а ще й складати агітаційні вірші до радянських свят.

Симоненко був одним із яскравих ідеалістів–шістдесятників, вірив у «відлигу» Хрущова, став чи мусив стати членом КПРС, але така робота не надихала його. Відчував, що губить за тим щось більше і справжніше.

Навесні 1960 року в Києві було засновано Клуб творчої молоді, учасниками якого були Алла Горська, Ліна Костенко, Іван Драч, Іван Світличний, Василь Стус, Микола Вінграновський, Євген Сверстюк та інші. Василь Симоненко також брав участь у роботі клубу, багато їздив по Україні, виступав на літературних творчих вечорах та диспутах.

1962 рік — переламний для Симоненка в усіх сенсах. У 1962 році вийшла його перша й остання прижиттєва збірка «Тиша і грім». Режим уже стежив за поетом не відступаючи.

У 1962 році з ініціативи Клубу розпочався пошук місць масового захоронення жертв сталінських репресій. Василь Симоненко з колегами долучився до збору свідчень про трагедію, особисто об’їздив околиці Києва, шукаючи свідків. Разом із художницею Аллою Горською та режисером Лесем Танюком він опитував мешканців сіл поблизу Києва.

Тоді вперше було відкрито місця таємних масових поховань на Лук’янівському та Васильківському кладовищах, у Київських лісах. Поет намагався розголосити цю інформацію.

Лесь Танюк згадував, що побачене у Биківнянському лісі надовго залишило глибокий слід у Василя Симоненка: діти грали там у футбол, використовуючи череп із простріленою потилицею як м'яч, а межі воріт були позначені іншими черепами.

Симоненко звернувся до Київської міськради з Меморандумом, у якому вимагав надати місцям поховань статус Меморіалів національного значення. Відповіді він так і не отримав, натомість за ним почали стежити. Того ж літа його затримала міліція після суперечки з продавчинею цигарок і жорстоко побила у відділку. Ударів по спині було так багато, що, за словами Симоненка, «щось обривалося всередині». Цей випадок, імовірно, спричинив розвиток онкологічного захворювання нирок, яке через півтора року призвело до його смерті. Радянський режим назвав Симоненка буржуазним націоналістом, а його поезії були заборонені до друку в Україні на 15 років.

 В1965 році поета намагалися висунути посмертно на Шевченківську премію, але марно. Натомість став одним із перших, кому було присуджено її в роки Незалежності. Симоненко й сьогодні залишається актуальним і близьким: його проникливу гуманістичну поезію цитують у соцмережах, зображують на муралах, перетворюють на пісні та нові музичні інтерпретації.:

 Симоненко залишив важливий слід в українській літературі як «лицар правди». Його вірші стали символом любові до України й людської гідності. Він був одним із тих, хто формував основу національної свідомості, попри важкі обставини радянської цензури.

Щасливий народ, що подарував світові такого поета. Щасливий поет, якому судилося народитися Українцем.  

Щоб відчути силу слова Василя Симоненка, завітайте до Бібліотеки. Поезія, наповнена глибоким гуманізмом, любов’ю до України та роздумами про життя, чекає на вас.