Бабин Яр: Пам’ятати, щоб не повторилося

Бабин Яр — це місце, яке стало символом жахіть Голокосту та нелюдської жорстокості. 29–30 вересня 1941 року, всього за кілька днів після захоплення Києва німецькими військами, нацистські окупанти розпочали масове винищення єврейського населення міста. За офіційними підрахунками, лише за перші два дні було розстріляно понад 33 тисячі людей, більшість із яких були жінками, дітьми, людьми похилого віку. Людей змушували зібратися з речами біля кладовища, під приводом переселення — а тоді вели до урочища і вбивали.

Однак розстріли в Бабиному Яру не обмежилися лише цими днями. Протягом двох наступних років тут вбивали не лише євреїв, а й ромів, українських націоналістів, радянських військовополонених, підпільників, пацієнтів психіатричної лікарні імені Павлова. За різними оцінками, в урочищі загинуло понад 100 тисяч осіб. Це — одне з найбільших масових поховань часів Другої світової війни.

У радянські часи про трагедію Бабиного Яру воліли мовчати або ж згадували лише побіжно. У публічному просторі практично не фігурувало слово «євреї», натомість вживалося абстрактне «радянські громадяни». Лише з розпадом СРСР в Україні почали відкрито говорити про справжні масштаби цієї трагедії, встановлювати пам’ятні знаки, проводити дослідження та вшанування. Сьогодні на території Бабиного Яру діє Меморіальний центр Голокосту, створюються віртуальні музеї, документальні фільми, освітні проєкти.

Проте навіть пам’ять піддається випробуванням. У березні 2022 року, під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну, російські ракети влучили у район Бабиного Яру, поблизу меморіалу загинули люди. Це не лише військовий злочин, а й спроба знищення символу — місця, яке є священним для кількох поколінь. Атака на Бабин Яр — це атака на пам’ять, на правду, на історію.

Сьогодні, в умовах нової війни, коли в Україні знову гинуть мирні люди, коли міста руйнуються, коли гуманітарні катастрофи повторюються — пам’ять про Бабин Яр стає ще актуальнішою. Вона нагадує нам, до чого призводить ідеологія ненависті, сліпе підкорення, знецінення людського життя.

Сьогодні ми повинні  пам’ятати… Пам’ятати, щоб не дати злу бути забутим або виправданим. Це наш щит у боротьбі за людяність, свободу і захист від повторення подібного в майбутньому.

Про одну з найтрагічніших сторінок історії нашої країни пропонуємо ознайомитись з віртуальної презентації «Бабин Яр. Дорога смерті…», створеної працівниками нашої бібліотеки.