Книга «Коли не стукають у двері»: почути тих, хто пережив окупацію
Нещодавно працівники науково-технічної бібліотеки ВНТУ долучилися до складної, але надзвичайно потрібної сьогодні розмови. Вони побували у Вінницькій обласній універсальній науковій бібліотеці ім. Валентина Отамановського на зустрічі із представниками «Східноукраїнського центру громадських ініціатив» – правозахисної організації, яка понад 15 років працює у сфері захисту прав людини. Від початку російської агресії Центр документує воєнні злочини та порушення прав людини, надає правову допомогу постраждалим і сприяє відновленню справедливості.
Одним із напрямів діяльності Центру є збереження свідчень людей, які постраждали від російської окупації. Саме цій темі присвячений проєкт «Коли не стукають у двері», у межах якого до Вінниці завітала менеджерка освітніх проєктів Марина Супрун, щоб представити однойменну книгу. Видання об’єднало 25 особистих історій українців, які пережили російську окупацію. Це свідчення жителів Запоріжжя, Київщини, Луганщини, Харківщини, Херсонщини та Чернігівщини, що охоплюють події 2014–2022 років. За кожною історією – людська доля, пережитий страх, біль утрат, боротьба за право залишатися вільними та жити на своїй землі. Проєкт покликаний зберегти ці свідчення, дати голос тим, хто пройшов через окупацію, і донести його до українського та міжнародного суспільства.
Особливого звучання цій зустрічі додала безпосередня участь співавторів книги – Анастасії Козак із Херсона та Євгена Шляхтіна із Луганщини, які пройшли через ці страшні події. Вони поділилися власними історіями, розповіли про пережите, випробування, страхи та втрати. Їхні свідчення передали не лише особисті відчуття, а й переживання своїх односельців та земляків. Власною історією під час окупації поділилася і менеджерка проєкту Марина Супрун. Її розповідь, яка не ввійшла до цієї книги, стала ще одним свідченням того, наскільки глибокий слід залишила війна в житті звичайних українських родин і цілих громад. Це були живі свідчення людей, чиї долі назавжди змінила війна.
Розмова була непростою і сповненою сильних емоцій. Історії, почуті під час зустрічі, знайшли відгук у присутніх, які також ділилися власними спогадами про події, що торкнулися їхніх сімей, друзів, знайомих. Так особисті свідчення переросли у щиру розмову про пережите, біль утрат, силу людського духу та віру в Перемогу. Сльози, співпереживання та теплі обійми наприкінці зустрічі засвідчили, наскільки глибоко почуте торкнулося кожного.
Книга «Коли не стукають у двері» була подарована для наших читачів і поповнила фонд бібліотеки ВНТУ. Запрошуємо познайомитися з цим виданням. Це нелегке читання, але надзвичайно важливе. Кожна історія в ньому – голос людини, яка пережила окупацію і знайшла сили розповісти про неї. Прочитати цю книгу варто, щоб почути, зрозуміти й пам’ятати.